- Чи здатна Росія перемогти Україну у війні на виснаження?
- Які шанси, що зброя замовкне й заговорить по-справжньому дипломатія?
- Як далеко може піти президент США Дональд Трамп, щоб виконати передвиборчу обіцянку й завершити війну?
- Як далеко піде російський керманич Володимир Путін, якщо війна триватиме?
Радіо Свобода поставило ці запитання Джону Болтону – раднику президента США з національної безпеки у 2018-2019 роках – тобто за попередньої каденції Дональда Трампа.
Існує кілька версій його звільнення: одна озвучена самим президентом США. Трамп заявляв, що попросив Болтона піти через «розбіжності в політичних поглядах». Болтон же зауважував, що свою відставку ініціював сам.
Він також був послом США в Організації Об'єднаних Націй за часів президента Джорджа Буша-молодшого та відвертим прихильником вторгнення США до Іраку в 2003 році. У тодішній адміністрації Трампа вважався «яструбом».
Трамп поверне Україні зброю?
– Пане посол, почнімо з війни в Україні та перспектив миру. Президент Трамп вже висловив розчарування відсутністю прогресу в мирних зусиллях. З огляду на відсутність відчутних результатів, чи вважаєте ви, що припинення війни Росії проти України залишатиметься головним пріоритетом зовнішньої політики президента Трампа, чи США можуть почати втрачати інтерес?
– Не думаю, що на дипломатичному фронті Трамп бачить перспективи успіху. Гадаю, натомість він, радше за все, найближчим часом зосередиться на Близькому Сході.
Радше за все, найближчим часом Трамп зосередиться на Близькому Сході
У понеділок у Білому домі у нього прем'єр-міністр Ізраїлю Нетаньягу. Він (президент США – ред.) хоче укласти там низку угод. Він дуже прагне стати лауреатом Нобелівської премії миру. Гадаю, Близький Схід видається йому більш родючою «землею» в цьому напрямку.
Велике питання для України полягає в тому, чи дозволить він продовження військової допомоги США, попри очевидне припинення постачання деякого обладнання минулого тижня.
Наскільки я розумію слова президента США, він відкритий для надання більшої допомоги. Припускаю, в цьому напрямку події ще розвиватимуться. І це критично важливо. Особливо американська військова розвідка.
Тож, незалежно від того, є дипломатія чи ні, доки потік військової допомоги продовжується, я вважаю це важливим.
– Щодо питання зброї для України: ви частково його вже зачепили. Американські ЗМІ повідомили про результати так званої ревізії, які свідчать, що допомога Києву не шкодить військовим запасам США.
Тож яка, на вашу думку, справжня причина припинення допомоги? І чи можливо, що в такий спосіб Вашингтон намагається тиснути на Україну, щоб вона пішла на поступки Москві?
– Гадаю, є деякі люди в Міністерстві оборони США, які не хочуть надавати жодної допомоги Україні за жодних обставин.
Є деякі люди в Міністерстві оборони США, які не хочуть надавати жодної допомоги Україні за жодних обставин
Вони вважають, що тієї ж думки – Трамп, і намагаються догодити тому, що, на їхню думку, є його позицією.
Гадаю, багато хто так не вважає. Низка республіканців Палати представників та Сенату в оборонних комітетах знають, що це не так. Тому не думаю, що це рішення остаточне. Гадаю, насправді те, як Трамп відповів на запитання про це минулими вихідними, – що Байден вичерпав арсенали, – є для нього виходом.
Він може сказати, що вирішив проблему, – і може продовжувати допомогу. Тож це питання для мене залишається невирішеним. Мені не здається, що так уже проявилася тверда позиція президента чи адміністрації.
– З огляду на останню телефонну розмову між президентом Трампом і президентом Зеленським, чи очікуєте, що ця військова допомога, яка зараз застрягла у Варшаві, незабаром продовжить свій шлях до України?
– Гадаю, що ймовірність є.
Дехто вважатиме зупинку допомоги Україні помилкою і дивитиметься, чи можна її виправити
Коли дивляться на цей аналіз і задаються питанням, чи дійсно повною мірою відбувалися консультації з Об'єднаним комітетом начальників штабі, Держдепартаментом, можливо, тими, хто зацікавлений у цьому, цілком імовірно, що свого слова ще не сказав Трамп.
Це одна з речей, які трапляються, коли у вас немає функціонуючого процесу Ради національної безпеки.
Вочевидь, початкове рішення залишатиметься в силі, доки його не скасують, але гадаю, що адміністрація знову розглядає це.
Оскільки Конгрес процес підштовхує, дехто вважатиме зупинку допомоги Україні помилкою і дивитиметься, чи можна її виправити.
Наслідки для Росії від «розчарування» Трампа
– Після останньої розмови з Володимиром Путіним президент Трамп повторив те, що багато європейських лідерів давно говорять: Путін просто налаштований продовжувати вбивати. Трамп каже, що він розчарований, але чи призведе це розчарування до конкретних наслідків для Росії?
Наприклад, до «розгромних» санкцій, підтриманих Сенатом, чи до збільшення військової допомоги США Україні?
Не бачу, щоб Трамп був готовий до нових санкцій
– Не бачу, щоб Трамп був готовий до нових санкцій. Наш досвід під час його першого терміну свідчить, що, хоча іноді він і запроваджував санкції проти Росії (звичайно, це було до вторгнення), але дуже неохоче.
Тож, гадаю, для нього все, що відбувається, є сигналом, що тут немає дипломатичного майбутнього.
Він просто не хоче нагадувати всім про сказане під час кампанії: що проблему буде вирішено за 24 години. Але це не обов'язково свідчить, що буде далі: які санкції чи постачання якої зброї Україні – наступні в списку.
– Рано чи пізно будуть санкції? Чи їх не варто чекати від нинішньої адміністрації?
– Гадаю, це можливо. Тобто Путін може занадто далеко зайти. Вважаю, він уже наближається до межі. Але, щоб сюди дістатися, знадобилося шість місяців – стільки Путін відмовлявся що-небудь робити.
Путін може занадто далеко зайти. Вважаю, він уже наближається до межі
Немає жодних ознак того, що Трамп уже не вважає його другом. Він каже, що дуже розчарований тощо. Але навряд чи такі формулювання призводять до подальших санкцій проти Росії та продовження допомоги Україні.
Гадаю, саме тому Трамп ще не ухвалив рішення щодо цих питань.
– Чи правильно я розумію, що навіть якщо санкції будуть запроваджені, то самі по собі вони не змусять Путіна відмовитися від його так званих цілей у «спеціальній воєнній операції» (так влада Росії називає війну проти України – ред.), як він каже?
– Жодні з санкцій на сьогодні взагалі не змінили напрямку Кремля. Вони, можливо, й спричинили певні фінансові витрати, але, чесно кажучи, варто поглянути на реальність.
ЄС запровадив 17 різних пакетів санкцій протягом понад трьох років від моменту вторгнення. Це абсолютно неправильний спосіб застосування санкцій.
Якщо вони змогли придумати стільки санкцій, то, як і Сполучені Штати, їх слід було би запровадити одразу після вторгнення.
І всі санкції потрібно набагато краще виконувати. Я менш знайомий із тим, як відбувається застосування санкцій ЄС, але щодо США можу це сказати. Підозрюю, з імплементацією обмежень Євросоюзу – аналогічна ситуація. Вони просто неефективно виконуються.
Їх не сприймають як те, чим їх колись вважав Вудро Вільсон (28-й президент США – ред.), тобто як економічну війну. Тому Росія та інші об'єкти санкцій по всьому світу здатні уникати їх та пом'якшувати шкоду.
– Що може в цьому випадку спричинити переломний момент, який сприяв би припиненню війни або принаймні встановленню режиму тиші?
– Що ж, законопроєкт, який зараз розглядається в Конгресі та, очевидно, має переважну підтримку, якби Трамп сказав, що хоче його зробити, запровадив би вторинні санкції, наприклад, проти покупців російської нафти.
Поки Трамп не скаже, що підтримує цей законопроєкт, гадаю, він просто лежатиме в Конгресі
Це привернуло би увагу. Однак, будуть вони чи не будуть ефективнішими за інші санкції, поки Трамп не скаже, що підтримує цей законопроєкт, гадаю, він просто лежатиме в Конгресі.
Рішення Трампа
– Ви раніше казали, що втручання Трампа на Близькому Сході виглядало радше як імпульс, аніж стратегічний розрахунок. Чи схожий на імпульс його підхід до України й Росії? Чи вони відрізняються?
– Дивіться, у Трампа немає філософії. Він не займається масштабною стратегією національної безпеки. Він навіть не проводить політику в класичному розумінні.
Його рішення часто описуються як транзакційні – тобто ситуативні, епізодичні, і він дуже швидко перемикається між темами, оскільки має короткий період концентрації уваги.
Тож тут немає жодного ретельного розрахунку, який ми не можемо зрозуміти. Це просто рішення, яке ухвалює Трамп, або заява, яку він робить щогодини протягом будь-якого дня.
Гадаю, що у випадку Близького Сходу з Нетаньягу у Вашингтоні в понеділок ці рішення можуть випливати саме таким чином, і ми почуємо про них дуже скоро.
– Наскільки президент Трамп насправді прислухається до своїх радників, ухвалюючи важливі рішення у зовнішній політиці?
– Залежить від обставин. Іноді він просто слухає останню людину, яка заходить до кімнати. Він не ухвалює рішення систематично та ретельно.
Ось чому ліквідація значної частини персоналу Ради національної безпеки та значної частини процесу ухвалення рішень РНБ позбавляє його ніби останнього процедурного механізму, який допомагає йому ухвалювати обґрунтовані рішення.
Йому просто байдуже до цього. Він ухвалює рішення на основі власних імпульсів, того, що чує від членів Мар-а-Лаго, друзів, які йому телефонують, та хто знає, з яких ще джерел.
Росія для Трампа – велика країна, з якою він хотів би вести бізнес, хоча він точно не знає, що це за бізнес
– Трампа часто критикують за те, що він, якщо можна так сказати, занадто м’який щодо Росії та президента Путіна. Як би ви це пояснили? Чи це виключно питання підтримки відкритих дипломатичних каналів?
– Ні, Росія для Трампа – велика країна, з якою він хотів би вести бізнес, хоча він точно не знає, що це за бізнес. Він хоче вести бізнес з усіма.
Він вважає Володимира Путіна своїм другом. Не думаю, що Путін так бачить Трампа, але саме так Трамп бачить Путіна.
І Трамп вважає, що особисті стосунки між лідерами двох країн дійсно втілюють міждержавні відносини між їхніми країнами. Якщо він дружить з Володимиром Путіним, він вважає, що США мають хороші відносини з Росією. Це, очевидно, не так, але саме так він це бачить.
І це одна з причин, чому, на мою думку, він неохоче вживав рішучих заходів проти Росії, бо це означало би, що його дружба з Путіним не дуже добре склалася.
Війна й передумови для миру
– Чи хвилює президента Трампа, як саме закінчиться війна в Україні, чи його пріоритетом є просто припинення бойових дій, незалежно від результату?
– Гадаю, він хотів би укласти угоду, щоб приписати собі заслугу за завершення війни.
Не думаю, що Трамп збирається робити більше, ніж уже зробив у плані переговорів
Не думаю, що він збирається робити більше, ніж уже зробив у плані переговорів. Він вважає, що справжні переговори проводяться лідерами країн для досягнення суті угоди, а потім підлеглі опрацьовують деталі.
Не думаю, що у випадку війни між Росією та Україною це можливо, тому що, на мою думку, лідери двох країн, з дуже різних причин, думають, що вони борються, у випадку України, за виживання вільної та незалежної України, а у випадку Путіна – за відтворення Російської імперії.
Це не те, з чим можна розібратися разом із Дональдом Трампом на тристоронніх переговорах.
– Навіть припинення вогню зараз здається далекою метою. Путін нещодавно сказав Трампу, що Росія має намір продовжувати досягнення своїх цілей в Україні.
З огляду на ресурси, наявні в обох сторін – української та російської, – як може розвиватися ситуація на полі бою далі? Чи бачите тут якийсь шанс для дипломатії?
– На жаль, мені видається, що найімовірніші перспективи на наступні кілька місяців полягають у продовженні боротьби.
Найімовірніші перспективи на наступні кілька місяців полягають у продовженні боротьби
Росіяни нарощують значну концентрацію військ поблизу північно-східного кордону України – потенційно для відкриття ще одного фронту в цьому районі. Путін вважає, що, попри на величезні втрати, яких зазнала Росія, він все ще перемагає на полі бою надзвичайно високою ціною людських життів.
Але доки він думає, що просувається, гадаю, він продовжуватиме це робити в надії, що фактично у своєрідній війні на виснаження проти України російські сили зрештою десь прорвуться і потенційно швидко завершать війну.
– За відсутності поновлення військової допомоги США Україні за нової адміністрації, чи вважаєте, що Росія зможе досягти своїх військових цілей силою?
– В Росії набагато більше населення та доступ до зброї.
Якщо європейці не компенсують дефіцит військової допомоги США, то Росія, гадаю, має шанс прорватися.
Повідомлення преси з України вказують на те, що українські сили перевантажені в кількох місцях вздовж лінії фронту. Ось чому їм потрібна допомога, і особливо військова розвідка США.
У багатьох планах це важливіше, ніж просто артилерія чи артснаряди, бо європейці можуть компенсувати цей дефіцит. Вони не можуть компенсувати втрату розвідки США.
– На вашу думку, чи знайде президент Трамп спосіб припинити російську агресію проти України?
– Гадаю, зараз він більше не схильний до того, щоб зациклюватися на дипломатичних зусиллях. Він бачив, як ці спроби зазнали невдачі, тому, вважаю, справжнє питання в тому, щоб переконати його (чи це зроблять європейські країни, чи республіканці в Конгресі) продовжувати військову допомогу.
Якщо конфлікт триватиме, а Росія не досягне суттєвого прогресу, то, можливо, Трамп розчарується в Путіні і зробить ще більше для допомоги українській стороні
Бо якщо конфлікт триватиме, а Росія не досягне суттєвого прогресу, то, можливо, Трамп розчарується в Путіні і зробить ще більше для допомоги українській стороні.
Але до цього, на мою думку, ще далеко.
– Насамкінець поговоримо про ширший масштаб російської агресії. З одного боку, значна частина Західної Європи не відчуває прямої загрози, оскільки прогрес Росії в Україні був дуже повільним.
З іншого боку, генеральний секретар НАТО попередив, що Росія зараз виробляє більше артилерійських снарядів за три місяці, ніж весь альянс за рік, і він не виключив можливості потенційного нападу Росії на країни НАТО, зокрема на прохання Китаю.
Наскільки реальною є загроза більшого регіонального конфлікту? На вашу думку, її недооцінюють чи переоцінюють?
– Гадаю, існує ризик більшого конфлікту. Але в першу чергу за умови, що Росія побачить слабкість Заходу.
Незважаючи на нещодавній саміт НАТО, який, на мою думку, пройшов дуже добре, – якщо США почнуть відступати, якщо інші європейські країни не активізуються, – гадаю, це заохочуватиме Путіна на потенційну агресію в інших місцях.
Не обов'язково проти НАТО, але в Центральній Азії чи на Кавказі, або, можливо, проти Молдови. Тож це справді те, що значною мірою залежить від того, чи зможе Захід стримати росіян так, як, очевидно, ми не змогли їх стримати до вторгнення в Україну в лютому 2022 року.
Форум